Сценарій свята "Ми - діти твої Україно!"

             "Ми - діти твої Україно!"

Україночка.

Гостей наших любих вітаємо щиро,

Зустріти вас раді з любов'ю і миром.

Українець.

І на знак поваги хліб візміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Україночка.

Ми вам його підносимо на білім рушникові,

Та до землі вклоняємось, щоб ви були здорові. (уклін)

Ведуча.

Сьогодні ми зібралися,

Щоб диво-цвіт квітчати.

Щоб всім вам розказати

Про Україну-мати.

Україночка.

Рід, родина і сім'я,

Серед них – маленька я.

Мов перлинка-намистинка,

Я дівчатко-українка.

Родовід – моя родина.

Я ж її мала краплина.

Люблю всю родину я,

Разом ми одна сім'я!

То козацького я роду,

Люблю землю, люблю згоду.

Маму, тата поважаю,

І бабусю, дідуся –

Всіх люблю й ціную я.

Пісня «Україночка»

Українець.

Любі друзі! Хоч маленкі,

Ми вже добре знаєм,

Що звемося українці

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка

І всі члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

Українцем я зовуся

І цим іменем горджуся,

Бо козацький в мене рід

Здавна славний на весь світ.

Українець я маленький,

З України батько й ненька.

По Вкраїні вся родина,

Всім нам мати – Україна!

Ведуча1. Згадаймо, що ж таке рід, родина. Родина – це не тільки рідні. Це і наш клас, і школа. Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин – маленьких і великих, дружніх і працьовитих.

Ведуча2. Як могутня річка бере силу з маленьких джерел, а зруйнуй їх, і річка засохне, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти.

Учні.

1.     Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всі нам.

Тому вклонитись до землі повинні

За диво й за життя своїм батькам!

2.     Батьки для нас – це найдорожчі люди.

Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде

Й ніколи світлий не проходить час.

3.     І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів.

Родині ми складаєм славу нині

І скажемо багато добрих слів.

4.     Бо все найкраще в дітях від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта.

Усі традиції народні і святині

Та мудрість й віра чиста і свята.

Ведуча2.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Ведуча1.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла:

Лиш від рук мами й тата

Та від рідної хати.

Учні.

1.     Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

2.     Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

3.     Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята.

Мальви цвітуть край вікна.

Ведуча2.

Є багато пташок голосистих.

Любі милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Ведуча1. Навіть пташці без свого гнізда погано, а що вже казати про людину. Людина намагається жити там, де найкраще.

Інсценізація.

Автор.

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила ноги натрудив.

Ми спитали в журавля:

Де найкращая земля?

Журавель відповідає…

Журавель. Краще рідної – немає!

Автор.

Де ж найкраще місце на землі?

Де зелені хмари яворів

Зупинили неба синій став.

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

Всі народи бачило з висот,

Всі долини і гірські схили.

Де ж найбільший на землі народ?

Де найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля…

Сонечко.

Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де родився ти!

Виростай, дитино, пам’ятай:

Батьківщина – то найкращий край!

Ведуча2. Так, діти! Кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження.

Вікторина.

-         Наша країна?

-         Наша область?

-         Столиця України?

-         Президент України?

-         Відома річка України?

-         Які моря є на території України?

-         Яке слово заховалося в тризубі?

-         Якого кольору наш прапор?

-         Відома спортсменка, гімнастка Лілія…?

-         Гори України?

-         Сестра Кия?

-         Автор вірша «Вишеньки-черешеньки».

-         Які пісні діти виконують навесні?

Ведуча1.

Що таке Україна?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лука лелека

І діброва далека.

Ведуча2. Наші добрі, давні символи… їхнє коріння сягає глибини століть.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Учні.

1.     Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ,

Усміхнулась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

2.     Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

3.     Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щирою родина –

Буде честь їй і хвала.

4.     Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю,

Хай же воля любить вас.

Інсценізація.

Калинонька.

Я – не груша, я – не слива,

Я – калинонька вродлива!

Я стою в зеленім листі

У червоному намисті.

А чому я так прибралась?

Бо до свята готувалась.

Пісня «Ой є в лісі калина»

1.Ой, є в лісі калина. (двічі)

Приспів:

Калина, калина,

Комарики-дзюбрики, калина.

2. Там стояла дівчина. (двічі)

Приспів.

3.Цвіт-калину ламала. (двічі)

Приспів.

4.Та в пучечки в’язала.

Ведуча2. Український рушник! Як багато промовляє до нас це слово, яке воно рідне і миле нам. Рушник із сивої давнини і до наших днів у радості і горі є невід’ємною частиною нашого побуту. Це не тільки окраса нашого дому, але й оберіг. Без рушника неможливі народження, одруження, зустріч гостей.

Учні.

1.     Рушникове обличчя веселе

Обліта коровай на столі.

Закликає гостей до оселі.

Випромінює щедрість землі.

2.     Це все – моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло,

І цей рушник, який і дочку, й сина

Благословляє мама на добро.

Пісня про рушник

Ведуча1. Українська пісня. Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. Український народ створив так багато пісень, що якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

Учень.

А пісня – це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша –

Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

Ведуча2. Наша мова – солов’їна, красива, мелодійна. Українська мова – мова, якою ми розмовляємо і думаємо, мова, якою розмовляють наші мама й тато, мова, без якої ми не мислимо свого існування.

Рідна мова – це неоціненний скарб, її потрібно не лише любити, а й берегти, як зіницю ока.

Наша мова українська за милозвучністю займає друге місце в світі після італійської.

Учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти можеш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

Ведуча1. Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ці мають значення «мир» і «багатство».

Учень.

Прапор – це державний символ,

Він є у кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє – небо, жовте – жито,

Прапор свій оберігаєм.

Він – святиня, знають діти.

Ведуча2. Наш народ має герб – тризуб . багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю свого народу.

Учень.

Наш герб – тризуб, це воля, слава й сила,

Наш герб – тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Ведуча1. Гімн – це найголовніша пісня України. Гімн України написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Учень.

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують всі – і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Українець.

Ми – є діти українські.

Український славний рід.

Дбаймо, друзі, щоб про нас

Добра слава йшла у світ.

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе –

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край нам над усе.

Українка.

Дітвора ми українська,

Хлопці і дівчата,

Хоч слабкі у нас ще руки,

Та душа завзята.

Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І у школі ми вчимося

Рідний край любити.

Молитва.

О, Боже ласкавий, з високого неба,

Послухай молитву й благання до тебе:

Спаси Україну від злої навали,

Щоб більше дітей батьки не ховали.

В молитві до Тебе всі руки складаєм,

Стоїмо на колінах, всі щиро благаєм:

Не дай рідну землю розділити й забрати,

Не дозволь в Україні знов кров проливати.

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,

І Ти, Непорочна Діво Маріє.

Прослухай моління наших сердець,

Інакше прийде Україні кінець.

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,

Не дозволь матерям сльози знов проливати.

Захисти нас любов’ю і віру нам дай.

Щиро молиться нині український наш край!

Ведуча2. От і добігло наше свято. Я вірю, що на нашу долю випадуть радість хвилини гордості за те, що ми – український народ.

Ведуча1. Дякую всім, хто прийшов сьогодні на наше свято. А вам, діти, особлива подяка за те, що ви любите свої родини, свою неньку Україну.

Хочу побажати всім:

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичу вам усім!